3 вересня 2026 року викладачі кафедри права – завідувач кафедри Микола ВАВРИНЧУК, доценти Ольга КОГУТ, Світлана ЛУЧКОВСЬКА, Світлана ЛОГІНОВА, Михайло ПРИСЯЖНЮК, а також здобувачі 1-го та 2-го курсів магістратури за освітньою програмою «Право» долучилися до фахового міжнародного вебінару, присвяченого функціонуванню португальської моделі конституційної юрисдикції — «Конституційне судочинство в Португалії: Конституційний суд та практика судового контролю за законодавством». Захід було організовано Конституційним Судом України.
Запрошеною спікеркою заходу виступила суддя Конституційного суду Португалії, професорка ніверситету Коїмбри – Маріана РОДРІГЕШ КАНОТІЛЬО (Mariana Rodrigues Canotilho).
Маріана Канотілью здобула вищу юридичну освіту та ступінь магістра з юридично-політичних наук на юридичному факультеті університету Коїмбри (Португалія), а магістерський (2010) та докторський (2015) ступені з європейського конституційного права — в університеті Гранади (Іспанія). Вона успішно поєднує суддівську практику з фундаментальною академічною діяльністю: викладала в університеті Коїмбри (один із найстаріших діючих університетів у світі та головний історичний осередок освіти в Португалії) та університеті Мінью (сучасний, інноваційний університет, орієнтований на наукові дослідження та технологічний розвиток). Упродовж 2003–2007 та 2013–2019 років працювала радницею (law clerk) при головах Конституційного суду Португалії, а 29 березня 2019 року була обрана парламентом країни на посаду судді Конституційного суду Португалії. Спікерка є донькою видатного португальського конституціоналіста – професора Жозе Жоакіма Гомеша Канотільо, проте власний професійний шлях побудувала завдяки самостійній багаторічній роботі в університеті та Конституційному суді. До сфери наукових інтересів Маріани Канотільо належать: конституційне право Португалії, європейське конституційне право, фундаментальні права людини, конституційне судочинство та судовий контроль. Серед її найвідоміших робіт: El Principio de Igualdad en el Derecho Constitucional Europeo («Принцип рівності в європейському конституційному праві»); Carta dos Direitos Fundamentais da União Europeia Comentada («Коментар до Хартії основоположних прав ЄС»).
За словами лекторки, у суспільстві Конституційний суд Португалії часто сприймають як «суд фундаментальних прав» або останню інстанцію захисту прав конкретної особи. Проте історично й функціонально він був спроєктований не як орган розгляду індивідуальних скарг (інститут amparo в країні відсутній), а як арбітр об’єктивного конституційного консенсусу та захисник цілісності правопорядку, закладеного після революції 1974 року в Конституції 1976 року та реформі 1982 року.
Доповідачка детально зупинилася на архітектурі системи конституційного судового контролю:
1. Генезис та дуалізм системи: судовий контроль у Португалії почав розвиватися ще з 1911 року під впливом американської та бразильської моделей. Сучасна система є гармонійним поєднанням дифузного контролю на базовому рівні та концентрованого – на найвищому.
2. Чотири лінії конституційного контролю:
- попередній (превентивний) контроль (а priori review): Здійснюється виключно щодо міжнародних договорів та актів, що мають силу закону до моменту їх промульгації (підписання Президентом). Цей механізм має стислі строки (запит протягом 8 днів, рішення — до 25 днів) та діє як відкладальне вето для парламенту (подолати яке можна більшістю у 2/3 голосів депутатів). За останні роки саме превентивний контроль став головною ареною публічно-правових дискусій (зокрема щодо законів про регулювання евтаназії, громадянство тощо);
- наступний абстрактний контроль (аbstract successive review): поширюється на будь-яку чинну (а в окремих випадках – навіть скасовану) норму права. Рішення діють erga omnes та ex tunc, при цьому суд володіє повноваженням обмежувати ретроактивну дію своїх рішень задля правової визначеності чи виняткових публічних інтересів;
- контроль за неконституційною бездіяльністю (unconstitutionality by omission): унікальний порівняльно-правовий механізм реагування на випадки, коли Конституція прямо зобов’язує ухвалити законодавчий акт для реалізації норми, проте законодавчий орган цього не зробив (наслідком є офіційне повідомлення парламенту про прогалину);
- конкретний контроль (сoncrete review): унікальна ланка, де «кожен суддя є конституційним суддею». Згідно зі ст. 204 Конституції, суди загальної юрисдикції зобов’язані ex officio не застосовувати неконституційну норму. Конституційний суд виступає інстанцією перегляду таких рішень виключно щодо конституційності норми, а не судового акта загалом.
3. Поєднання дифузної та концентрованої юрисдикції: структурним замком моделі є норма, за якою у разі триразового визнання Конституційним судом однієї й тієї самої норми неконституційною у конкретних справах, запускається процес абстрактного перегляду з можливістю остаточного скасування норми erga omnes для всієї держави.
Окрему увагу суддя Маріана Канотільо зосередила на питаннях запозичення окремих інститутів: які елементи португальського системи можна успішно імплементувати (прямий доступ кожного судді до Конституції, одноразові 9-річні мандати суддів за кваліфікованою більшістю, висловлення окремих думок, дієвий попередній контроль), а які будуть, на думку спікерки, інституційно переобтяжливими (наприклад, повноваження щодо аудиту партійних фінансів, виборчий контроль).
Участь у заходах такого рівня відкриває можливість глибше дослідити актуальні європейські стандарти конституційного правосуддя, механізми пропорційності та судового захисту фундаментальних прав, що слугує цінним підґрунтям для вдосконалення навчальних курсів кафедри, підготовки наукових публікацій у різних сфері правового регулювання, зважаючи на роль Конституції як фундаментального джерела права будь-якої галузі права.
Участь у вебінарі здобувачів дозволила їм більш глибоко опанувати сучасні методики порівняльного права, навчитися інтегрувати передовий міжнародний досвід у власні наукові роботи, розвинути подальші навички у розвитку бази для проведення власних досліджень.